Психолог в школі: хто це і як допомагає дитині

Автор: Катерина Ніканорова, стратегічна освітня партнерка школи Generation 22

У наш час психологія вийшла на передній план. Багато хто знає та використовує психологічні терміни у повсякденному житті. Як от “червоні прапорці”, “особисті кордони”, “булінг”, “газлайтинг”, “стишення” тощо. Але попри це, все одно може виникати питання: “Так, а чи потрібна дитині психологічна підтримка в школі?”. Звичайно, наша відповідь буде “так, треба”, але давайте розберемо детальніше, чому.

Для чого психолог у школі?

Психолог у школі — це перш за все місце для дитини, куди можна звернутися зі своїми труднощами й отримати професійну підтримку. 

У нашій школі у дитини є можливість прийти зі своїм особистим до шкільного психолога та отримати потрібну консультацію. Пошук психолога може зайняти час, тож шкільний психолог часто є нагальною або ж превентивною підтримкою.

Але правда така, що лише на дітях робота шкільного психолога не завершується. Це також можливість отримати підтримку у робочих труднощах чи профілактиці вигорання для вчителів і тьюторів, а також консультацію щодо стосунку «батьки — дитина» для батьків.

Психолог і тьютор (співпраця)

Якщо тьютор супроводжує освітній та академічний шлях дитини, то психолог відповідає за емоційний. Саме завдяки цьому тандему можна вчасно помітити, що раптове зниження оцінок є не лінню, а наслідком тривожності чи початком депресії або що втрата мотивації свідчить про прихований конфлікт у класі. Ця робота працює в два боки. Тьютор може повідомити психологу, що у дитини стало гірше зі спілкуванням та оцінками, і що, можливо, варто звернути увагу на дитину та сказати їй, що у неї є об кого спертися у школі. Так і психолог може звернути увагу тьютора на стан дитини і, можливо, краще адаптувати навчальний процес під її особливості чи наявний стан. У нашій школі важливі навчання та академічний рівень дитини, але питання психологічної безпеки та емоційного комфорту також посідає провідне місце. Адже якщо дитині добре і вона почувається психологічно стабільно, то і навчання буде цікавим і в задоволення. 

Психолог і підліток (кризи)

Підлітківство — чи не найважчий період в житті людини. Тонка грань, де ще дитина починає занурюватися в дорослий світ. Ускладнення стосунків з батьками, пошуки себе, фізіологічні зміни, перші доторки до дорослого життя, а до всього цього додаються гормональні та тілесні зміни. А в голові постають перші складні питання “Хто я?”, “Який я?”, “Яким я хочу бути?”, “Ким я хочу бути?”, “Що мені окей, а що ні?”, “Які мої кордони?”, “В чому сенс життя?”, “Що таке смерть?”, “Як заговорити з іншими?”, “Як підійти до людини, яка так подобається?”, “Як люди заводять стосунки?”, “Як мені себе добре зарекомендувати?”, “Чи подобається моя зовнішність?” Та багато іншого. А сучасні підлітки ростуть ще й в умовах війни. Звичайно, що дітям важлива підтримка у цей непростий період. Тут шкільний психолог стає для підлітка тим самим «безпечним дорослим» — об’єктивним, небайдужим, який не засуджує і не читає моралей, а підтримує та допомагає розібратися зі складними питаннями чи труднощами.

Робота з інклюзією може бути різною. Інколи це підтримка дитини, допомога в адаптації, навчання допоміжним методикам та вправам, що допомагають дитині краще опановувати навчання та соціалізацію. Але крім того, це часто робота з учителями — пояснення особливостей тієї чи іншої інклюзії, рекомендації щодо роботи з конкретною дитиною. Також, це може бути роботи з класом – загальна психоедукація та робота над толерантністю і розумінням одне одного.

Коли дитина приходить до шкільного психолога, то одразу чує про правило конфіденційності: “Все, що озвучено в кабінеті психолога лишається між учнем та самим психологом. Єдиний виняток — коли щось загрожує життю чи безпеці дитини”. Довіра між учнем та психологом — це основа роботи. Так звана база, без якої не буде нічого.

Але що ж робити у випадку батьків, яким також не все одно на дитину та її проблеми? Якщо дитина дозволяє вийти на контакт з батьками, то шкільний психолог проводить розмову з батьками в рекомендаційному форматі. Жодне слово, яке озвучила дитина, не буде передане батькам, але буде проведена також консультація щодо формату взаємодії батьків з дитиною та надані загальні рекомендації, на що варто звернути увагу або змінити у підході чи стосунках з дитиною.

Виняток лише один: якщо існує загроза життю чи здоров’ю самої дитини або оточення (суїцидальні думки, самопошкодження, насилля) – батьки, або відповідні органі, мають бути проінформовані щодо цього у найближчому часі. У всіх інших випадках психолог спілкується з батьками мовою рекомендацій: дає конкретні інструменти, підказує, на що звернути увагу вдома і як стати для своєї дитини надійною підтримкою.

Шкільний психолог — це, перш за все, підтримка у цей непростий час. Якщо ви помітили, що вашій дитині зараз складно або вам самим потрібна допомога — ви завжди маєте контакт шкільного психолога, до якого можна звернутись.

Авторка статті

Олександра Цимбал — психологиня школи Generation 22, директорка молодшої школи.

Магістерка психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Має сертифікат із психологічного консультування та діагностики в консультуванні. Наразі навчається за програмою когнітивно-поведінкової терапії (КПТ+).